Тема: Виховувати без насильства

Однією з причин загострення проблеми домашнього насильства над дітьми є соціально-економічна нестабільність у суспільстві. За даними статистики в Україні відомо про існування близько 2 мільйонів неповних і проблемних сімей, де немає когось з батьків, або ж батьки знаходяться у постійних пошуках роботи. Із них – близько 60 тисяч сімей, де проживає 150 тисяч підлітків, офіційно вважаються неблагополучними.

Дуже часто жорстоке поводження з дітьми це результат того, що самі батьки страждали від  насильства у дитинстві. Намагаючись виправити свої помилки, вони використовують своїх дітей; іноді батьки не знають інших шляхів «виховання», бо у своїй родині бачили тільки це. Найжахливіше те, що це може повторюватися багато поколінь.

Інша причина – раннє батьківство. У деяких батьків ще не сформувалося почуття батьківської відповідальності. Від незнання того, як поводитися з дитиною в різних ситуаціях, людина стає агресивною і всі проблеми вирішує одним способом - образами чи побиттям. Такі батьки часто не сприймають всерйоз потреби своїх дітей. Вони висміюють їх, не дозволяють їм виражати свої істинні почуття, їм важко поважати свої дітей як окремих особистостей зі своєю власною свободою. Вважаючи дітей причиною своїх проблем, вони їх б’ють, ображають, брешуть, погрожують їм, ізолюють, не довіряють, зневажають. Такі батьки можуть використовувати своїх дітей як засіб задоволення власних егоїстичних потреб, не усвідомлюючи при цьому, якої шкоди завдають своїм дітям. Такі діти страждають від психологічних травм.

Як вже зазначалося, однією з причин насильства над дітьми є неправильне поводження з батьками, коли ті самі були малими. Як наслідок виникає ще одна причина: поводячись так зі своїми дітьми, вони намагаються довести, що їхні батьки справді їх любили; їм важко подивитися в обличчя факту, що батьки не любили і, можливо не могли любити їх так сильно, як вони мали  втому потребу. Практично кожна травмована дитина дає собі таємну клятву в тому, що ніколи так не буде поводитися зі своєю дитиною, не буде казати образливих слів, бити, принижувати їх.  Але найжахливіше те, що майже всі, ставши дорослими, в ситуації сімейного конфлікту переконуються, що порушують цю клятву, говорять або роблять свої дітям саме те, що робили їм, і часто використовують ті самі методи або ті  самі слова.

Незважаючи на велику кількість норм, призначених регулювати правовідносини між батьками та дітьми, дуже часто виникають ситуації, при яких порушуються права дітей. Найчастіше насильством та порушенням прав дитини ми вважаємо тільки фізичну розправу. Але насильством над дітьми є випадки, коли батьки:

-  знущаються над дитиною

-  б’ють її

-  завдають шкоди здоров’ю дитині

-  залякують дитину, використовуючи при цьому різні суспільні установи (поліцію, церкву, спецшколу, колонію, психіатричну лікарню)

-  порушують її статеву недоторканість

-  навіюють страх за допомогою тестів, поглядів

-  перебивають дитину під час розмови

-  ізолюють її

-  контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків

-  використовують образливі прізвиська

-  соромлять дитину

-  використовують її як передавача інформації під час конфлікту у сім ї

-  контролюють поведінку дитини за допомогою грошей

-  ігнорують її

-  не задовольняють її основні потреби

-  використовують її , як засіб економічного торгу під час розлучення

-  погрожують її залишити

-  погрожують фізичною розправою

-  поводяться з дитиною, як з прислугою

-  відмовляються повідомляти про важливі рішення, що безпосередньо стосуються її долі

 Зневажання людських прав дитини, приниження її гідності сприяють виникненню дитячої психологічної травми, яка деформує особистість, порушує природний психологічний та фізіологічний розвиток дитини.

Але постає питання: чи є в Україні домашнє насильство над дітьми в сім ї? Часто батьки впевнені в тому, що такий стиль виховання корисний для дитини, для їх же добра. Вони або не хочуть зіпсувати дитину, або виправдовують свою жорстоку поведінку розмовами про дисципліну і суворе виховання.

Щоб подолати цю проблему, необхідно:

-  Навчити батьків визнавати право дитини на особисте життя

-  Довіряти дітям

-  Поважати почуття іншого з батьків

-  Забезпечити емоційний комфорт

-  Говорити та діяти так, щоб діти відчували себе у безпеці та  комфорті 

-  Дати можливість дітям розповідати про те, що вони відчувають

-  Забезпечити фізичну безпеку

-   Не залишати дитину без нагляду в громадських місцях

-  Підтримувати сімейний розклад

-  Навчати дитину правил особистої гігієни та правильного харчуванння

-  Слідкувати за дисципліною

-  Бути послідовними.

-   Створювати правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини

-  Усно визначати свої опікування та межі дозволеного

-  Давати постанови, а не покарання

-  Приділяти дитині свій час та увагу

-  Брат участь у житті дитини: різних заходах, іграх, саілкуватися з її друзями

-  Залучати дітей до своїх заходів

-  Розповідати дитині про власне ставлення до життєвих цінностей

-  Турбуватися про себе: мати вільний час, турбуватися про своє здоров’я, спілкуватися зі своїми друзями, приймати любов та позитив

-  Заохочувати дітей займатися тим, що їм цікаво, проявляти та виражати любов до дитини.

Окрім усього вище зазначеного, необхідно реформувати освітню систему в галузі правознавства, для того, щоб діти знали свої права та обов’язки перед своїми батьками, і як майбутні батьки.

Але все ж необхідно не забувати, що Сімейний Кодекс передбачає, що батьки мають право на виховання своїх дітей тими методами, які вони вважають запотрібне. Тому, на нашу думку, необхідно чітко розмежити можливі засоби виховання, що їх мають право використовувати батьки, встановити конкретні норми, конкретні обставини, а не обмежуватися виразом «та в інших випадках». Тобто, більш детальне тлумачення норм закону є також важливим заходом для попередження насильства над дітьми в сім ї.

Міністерство освіти звернулося до керівників органів управління освітою, а також до керівників та педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів з закликом зупинити насилля над дітьми.  У Міністерстві освіти зазначили, що звернення викликане публікацією інформації в Інтернеті та ЗМІ про негуманне ставлення до дітей, приниження їхньої гідності в дитячих садочках і школі, що є неприпустимим.

 У відомстві нагадали всім працівникам дошкільних навчальних закладів, що відповідно до вимог до педагогічних працівників, вони зобов’язані дотримуватися педагогічної етики, норм загальнолюдської моралі, поважати гідність дитини та її батьків; забезпечувати емоційний комфорт, захист дитини від будь-яких форм експлуатації та дій, які шкодять її здоров’ю, а також від фізичного та психологічного насильства. Відповідно керівниками дошкільних навчальних закладів було внесено до Правил внутрішнього розпорядку, виконання яких є обов’язковим для кожного працівника, вимоги щодо дотримання професійної етики, розроблено додатки, до яких включено етичні норми діяльності, моральні принципи та правила професійної поведінки і передбачити відповідальність працівників.

 Тож про випадки насильства над дитиною в дошкільному закладі слід негайно повідомляти адміністрацію закладу. Особу, винну у психологічному чи фізичному насильстві, буде звільнено та притягнуто до відповідальності.

 У той же час, керівники дошкільних навчальних закладів, педагоги повинні інформувати органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї про випадки жорстокого поводження з дітьми, насильства над ними або погрози щодо їх вчинення.

Лише спільними зусиллями можна зупинити насилля над дітьми.